Не забувайте: кіно — це розвага. Навіть складний фільм, націлений на вузьку аудиторію, треба продати. Створюється історія, яка повинна зацікавити обрану режисером аудиторію. Оскільки виробництво кіно — це бюджет, навіть найменший, тому історію треба продати. Кіно відбудеться, якщо кожного з її членів історія захопить та він вважатиме її близькою.
Автор має чітко сформулювати, яку історію й кому він хоче розказати. Для цього треба самому зрозуміти, про кого / що придумана ним історія. Нині стандарти задає найуспішніша кіноіндустрія світу — американська. Тож за вимогами Голлівуду розглядається та ідея, яку автор може викласти одним абзацом у 25–30 слів. Це називається логлайн (вільне тлумачення — логічне висвітлення). Навіть якщо з цим логлайном немає куди йти, бо поки не зрозуміло, кому показувати, треба скласти його для себе.
Остаточне рішення в сучасному кіно приймає замовник або продюсер. Часто це одна й та сама особа. Щойно ідею схвалює продюсер, починається наступний етап: створення синопсису. Стислий виклад сюжету не повинен займати більш ніж півтори сторінки. У синопсисі прописується перебіг основних подій, а також називаються головні герої та антигерої.
Мета синопсису — показати історію від початку до кінця із зазначенням трьох основних актів.
Коли сценарій потрапляє від продюсера до режисера, він неодмінно матиме своє бачення. Це означає: ще до початку знімального процесу сценарій може бути змінено. Режисерське бачення може не збігатися з продюсерським.
Далі починається кастинг (підбір акторів, акторські проби). Перед ним режисер пропонує дрімкаст, тобто перелік акторів, яких би він хотів бачити в тій чи іншій ролі. Ідеться про пошук певних типажів. Результати кастингу неодмінно змусять внести корекцію в уже створені в авторській та режисерській уяві типажі. Тож сценарій знову буде переписано, уже під конкретних акторів.
Те ж саме станеться, щойно відбудеться локейшен-скаутинг — пошук та вибір об’єктів, що підходять для зйомок. Їхнє розташування та планування змушує внести в тіло сценарію нові правки. Наприклад, вже описаyj будинок, у якому є підвал. Проте знайдено будинок, у якому є також цікаво розташоване горище. І для того, щоби його задіяти, частину сцен доведеться переписати вже для горища. Все, описане вище, називається передпродакшн — дії та процеси, що передують початку зйомок.
Самі зйомки фільму можуть займати від одного до трьох місяців. Знімальний день — це робочий день, котрий триває від 8 до 12 годин залежно від пори року. Протягом дня треба зняти кілька сцен та вибрати кращий дубль кожної сцени фільму.
Телевізійне кіно та серіали знімаються швидше. Але процес може бути таким самим, адже говоримо про більшу кількість серій. Документалісти створюють фільми по декілька років. Задум часто передбачає показ героя в тих самих обставинах, але вже через певний період, у режимі реального часу.
Останній етап — постпродакшн, може тривати як завгодно довго. Особливо у великому кіно. Сюди входить монтаж, створення оригінальної музики чи звукової доріжки, спецефектів, якщо вони потрібні, графіки, титрів. Є приказка: «Кіно створюється за монтажним столом». А після прем’єрного показу зазвичай робиться один висновок: «Фільм удався — заслуга режисера. Фільм провалився — провина сценариста».
Немає коментарів:
Дописати коментар